Словник Української Мови
Буква
1. Стосунний до композиції (у значенні будь-якої цілісної творчої структури), що стосується побудови, внутрішньої організації художнього, музичного, літературного або іншого твору.
2. Призначений для створення композицій (у значенні художнього твору), що використовується у композиційній творчості.
3. Стосунний до композиції як сукупності, суміші, сплаву різних речовин або матеріалів.
Приклад 1:
— Х.: Рух, 1932, — автор додає до «Подорожі…» третю книгу-розв’язку, яка сюжетними лініями пов’язується з наступними творами збірки, зокрема з «Оповіданнями слюсаря Шарабана», таким чином продовжуючи композиційний експеримент. Повість подається за виданням 1930 року.
— Невідомий автор, “146 Yogansen Mayk Podorozh Uchenogo Doktora Leonardo I Yogo Maybutnoyi Kokhanky Prekrasnoyi Alchesty U Slobozhansku Shveytsariyu”