Значення
-
(у мовознавстві) Такий, що виражає повноту, завершеність дії або стану; сукупний.
-
(у лексикології) Стосовний до комплетивів — слів, що позначають предмети, які існують або використовуються тільки в парі або комплекті (наприклад, “штани”, “ножиці”).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. комплетивний, р. комплетивного, д. комплетивному, з. комплетивний, о. комплетивним, м. комплетивнім, к. комплетивний