комплементація

[komplɛmɛntɑt͡sijɑ] Іменник

Буква:К

Значення

  1. (у генетиці) Відновлення нормальної функції гена в диплоїдній клітині завдяки наявності іншого, нормального алеля того самого гена, що компенсує дефект першого; взаємне доповнення мутантних генів.

  2. (у вірусології) Взаємодія між вірусними білками або генетичним матеріалом різних мутантних штамів вірусу в інфікованій клітині, що призводить до утворення інфекційних вірусних частин.

  3. (у біохімії, імунології) Взаємодія та зв’язування антигену з антитілом або іншими специфічними рецепторами.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. комплементація, р. комплементації, д. комплементації, з. комплементацію, о. комплементацією, м. комплементації, к. комплементаціє

Більше записів