комплементарний

1. (у біології, медицині) Такий, що взаємно доповнює, здатен до з’єднання або взаємодії за принципом відповідності, наприклад, противажні ланцюги молекули ДНК або антиген та антитіло.

2. (у хімії) Пов’язаний із властивістю молекул або їх частин взаємно і вибірково доповнювати одна одну за формою та хімічними властивостями для утворення зв’язку.

3. (у математиці, логіці) Такий, що є доповненням до чогось, утворює з чимось цілісну систему; взаємодоповнювальний.

4. (у економіці, техніці) Такий, що взаємно доповнює інші елементи, товари чи послуги, збільшуючи їхню корисність або ефективність при спільному використанні.

5. (загальновживане) Який гармонійно доповнює, підходить, створюючи разом із чимось повноту або завершеність.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: прикметник () |