комон

1. (історичне) Конь, бойовий кінь, особливо у лицарів-лицарів Київської Русі та козаків; вживається переважно в поетичній мові для надання високого, епічного стилю.

2. (поетичне, застаріле) Загальна назва коня, коняка; символ військової доблесті, швидкості та сили.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник () |