комісар

1. Посадовець, уповноважений урядовим органом для виконання певних доручень або контролю за діяльністю установ, підприємств тощо (наприклад, цивільний комісар, комісар поліції).

2. Керівник, політичний керівник у військових формуваннях, партизанських загонах, призначений для політико-виховної роботи та контролю (наприклад, військовий комісар, політкомісар).

3. Член уряду, що очолює народний комісаріат (відомство) у СРСР та деяких інших державах у різні історичні періоди (наприклад, народний комісар).

4. Представник вищої державної влади на певній території в умовах революції або війни, якому надані надзвичайні повноваження.

Приклади вживання

Приклад 1:
Комісар — урядовець, що виконує поліційні функції; пристав («…комісар в’їздив в село форшпаном»; «лихо вже знов наднесло якогось урядника…»). Коміть головою — догори ногами, шкереберть.
— Зеров Микола, “Камена”

Частина мови: іменник (однина) |