комірний

1. (історичне) Слуга, який відповідав за комору (хлібний запас) у князя, боярина або монастиря; коморник.

2. (історичне) Посадовець у Великому князівстві Литовському та Речі Посполитій, який керував державними або великокнязівськими продовольчими складами (коморами), збирав податки.

3. (історичне) Уряд (посада) в Запорозькій Січі, який завідував продовольством, харчами та їх видачею січовикам.

Приклади вживання

Приклад 1:
— І удаючи інспектора бази, додав: — Сорт перший, висока підголовка, темний, комірний. Без дефекту.
— Невідомий автор, “012 Bagrianii Ivan Tigrolovi”

Частина мови: іменник (однина) |