Словник Української Мови
Буква
1. Актор, який виконує комічні ролі в театрі, кіно або на естраді; артист, що спеціалізується на створенні гумористичних образів.
2. Естрадний артист, який виступає з самостійними гумористичними номерами (монологами, діалогами, скетами), часто імпровізуючи та взаємодіючи з публікою.
3. Людина, яка володіє почуттям гумору і вміє смішити оточення своїми вчинками, словами або поведінкою.
Приклад 1:
Наре- шті перероблено на мелодраму оперу Доніцетті “Донька полку”./ 61 ÍÀÐÈÑ ²ÑÒÎв¯ ÓÊÐ À¯ÍÑÜÊÎÃÎ ÒÅÀÒÐÓ Â Ã ÀËÈ×ÈͲ З кінцем грудня 1864 р. театральна трупа, що в її склад, крім Бачинських, входили: новопридбаний комік польських провінціо- нальних сцен Антін Моленцький (Найбок), Сероїчковський, Буча- цький, Нижанківський, Айталь Вітошинський, Коблянський, По- жаковський, Лукасевичівна, Смолинська, Клітовська, Богданівна і Спринь, – виїхала знову на провінцію й давала вистави в Самборі, де нею щиро заопікувався був Михайло Качковський, делеґат Виді- лу Театрального Т-ва “Бесіди” на Самбір – він для учнів середніх шкіл закуповував за власні гроші квитки. Зі Самбора дня 26 січня 1865 р. театр приїхав (чотирма саньми пароха Буневець о. І. Вітошинського, який у переїзді прийняв трупу сердечно в своїй хаті та гостив “радушним хлібом-сіллю”) 12 – до Перемишля.
— Невідомий автор, “021 Charnetskii Stepan Istoriia Ukrayinskogo Teatru V Galichini Tech”