коливо

1. Страва з вареного зерна (пшениці, ячменю, рису тощо), приправленого медом, родзинками, маком, горіхами, яку готують на поминки, а також на честь певних свят (наприклад, на день святого Миколая).

2. Церковна обрядова їжа у вигляді вареного зерна з медом, яку благословляють під час богослужіння на честь святого або на спомин померлих.

3. У широкому вжитку — синонім кутьї, особливо коли йдеться про різдвяну або поминальну страву.

Приклади вживання

Приклад 1:
І зараз миттю всі пустились Горілку, м’ясо куповать, Хліб, бублики, книши вродились, Пішли посуди добувать; І коливо з куті зробили, Сити із меду наситили, Договорили і попа; Хазяїнів своїх ззивали, Старців по улицям шукали, Пішла на дзвін дякам копа. На другий день раненько встали, Огонь на дворі розвели І м’яса в казанки наклали, Варили страву і пекли.
— Самчук Улас, “Марія”

Частина мови: іменник (однина) |