Словник Української Мови
Буква
1. Мати довіру до когось, чогось; бути впевненим у чиїйсь чесності, доброчесності, відданості, надійності або правильності чогось.
2. Покладатися на когось, доручати комусь щось з упевненістю у сумлінному виконанні.
3. Розкривати комусь щось потаємне, особисте з упевненістю у збереженні таємниці.
Приклад 1:
Ніяким словам їхнім та обіцянкам довіряти не можна, якщо вони самі не зацікавлені в дотриманні свого слова». Парфія, яку звільнив з-під вла- Парфянське царство ди Селевкідів місцевий сатрап Андрагор, не дістала жаданого спокою й стабільності, бо невдовзі, вже в середині III ст.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”
Приклад 2:
Ви мусите довіряти слідчим!.. Тут с в о ї закони… Що це таке?
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”