Словник Української Мови
Буква
1. Який здійснює коливання, рухається з боку в бік або вгору-вниз; вагальний.
2. (у фізиці) Стосовний до коливального руху; що описує або викликає коливання (наприклад, коливний контур, коливний рух).
3. (переносно) Нестійкий, непостійний, змінний (застаріле або рідковживане значення).
Приклад 1:
Р е з у л ь т у ю ч и м р у х о м б у д е в ц ьому випадку не гармонічне коливання, а д е- який складний коливний процес. Особливий інтерес становить вип а- док, коли два гармонічні коливання одн а- кового напрямку, що додаються, мало ві д-Фізичні основи механіки 36 різняються за частотою.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”