Словник Української Мови
Буква
1. Дієприслівник теперішнього часу від дієслова “колихати” — означаючий легке, плавне хитання, гойдання когось або чогось у різних напрямках, часто з метою заспокоєння або коливання.
2. У переносному значенні — викликаючи хвилювання, коливаючись або порушуючи (про почуття, думки, стан).
Приклад 1:
Подивись тепер на матір, На свою Вкраїну, Що, колишучи, співала Про свою недолю, Що, співаючи, ридала, Виглядала волю. Ой Богдане, Богданочку, Якби була знала, У колисці б задушила, Під серцем приспала.
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”
Приклад 2:
Тiльки вiтер тихо шелестiв листом, колишучи вiти. Денис зiтхнув глибоко, мов що важке з себе скинув, плюнув, думкою сам себе вилаяв, що так перелякався з дурного розуму, i знову сiв перехрестившися.
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”