колотник

1. Рідкісне діалектне позначення людини, яка займається колотнею, сваркою, бійкою; зачісник, задирака.

2. Застаріла назва інструменту для ручного бійня (колотіння) льону або конопель; довга палиця з потовщенням на кінці, било.

3. У техніці — деталь, елемент кріплення (наприклад, клин, штифт), який забивають для з’єднання частин конструкції.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |