колосники

1. Решітка з проміжками у топці парового котла, паровоза або печі, на яку кладуть паливо (вугілля, дрова тощо) для горіння, а через щілини просипається зола.

2. Елементи решітчастого настилу (металеві балки, плити) у будівельних конструкціях, що утворюють перекриття для проходу повітря, розміщення комунікацій або як основа для подальшого покриття.

3. Рідко вживана назва для частини молотарки, що відокремлює зерно від колосків та соломи.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |