Словник Української Мови
Буква
1. Зменшувальна форма від слова “колон” — невелика колона, архітектурна споруда у вигляді стовпа, часто з декоративними елементами.
2. Рідкий ароматичний екстракт, що використовується у парфумерії та косметиці для створення стійкої запашної основи (від фр. “colonne” — колона, через специфічний спосіб дистиляції).
3. Розмовна назва портативної акустичної системи, невеликої колонки для відтворення звуку.
Приклад 1:
А то ще є «кульомки», але їх треба робити на місці… Це все для дрібного цінного хутряного звіра і такого, що рушницею в цім лісі його не добудеш, як-от колонок, солонгой, куниця, харза (сестра куниці), горностай тощо. А заготовляють і кладуть на місце ці всі причандали заздалегідь ще з літа або з ранньої осені, щоб вони там облежались, щоб набрали місцевого духу, щоб потім звірок не сахався, як самолов наставлять.
— Невідомий автор, “012 Bagrianii Ivan Tigrolovi”