1. Учасник колонізації, який переселяється на нові території з метою їх заселення та господарського освоєння, часто в контексті політики держави щодо підкорення та асиміляції корінного населення.
2. Конкретно про представників імперської адміністрації або жителів метрополії, які в період активного заселення південних українських земель (Надчорномор’я, Крим, Степової України) у XVIII–XIX століттях отримували землі та селилися на них, сприяючи зміні демографічної та культурної картини регіону.