Словник Української Мови
Буква
1. Намагатися виконати чиїсь бажання, потребам, схильностям, часто поступаючись своїми інтересами або переконаннями; потурати, улещувати.
2. Задовольняти певні вимоги, відповідати якимось умовам або потребам (часто про неживі об’єкти або абстрактні поняття).
Приклад 1:
Годити — 1) чекати («чекай, жди, годи, най люди прийдуть»); 2) допомагати («най пан Бог твоїм дітем годить»); 3) догоджати («старій дуже тяжко було їх годити в малій хаті»); 4) щастити («годило, у руки йшло, як з води йшло»); 5) мирити («дуже тяжко було їх годити в малій хаті»). Годитись — домовлятись («їдь в інше село годитися»); погоджуватись («ті, що не годяться з попередними»).
— Зеров Микола, “Камена”