Словник Української Мови
Буква
1. Старовинна двоколісна або чотириколісна бойова або спортивна повозка, запряжена кіньми, що використовувалася в давні часи, зокрема у військових діях, на перегонах або в урочистих процесіях.
2. Поетичне позначення будь-якого легкого екіпажу, карети або воза.
3. У переносному значенні — символ швидкого руху, переміщення; те, що несе, везе когось або щось (наприклад, “колісниця часу”, “колісниця прогресу”).
Приклад 1:
У них на кожних 200 піхотинців припадала одна легка, маневрена бойова колісниця. Одним із основних культурних Писемність, освіта, надбань населення Стародавньої бібліотеки та архіви Месопотамії було створення системи письма, що її європейці назвали клинописом, а народи Сходу — цвяховим письмом.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”
Приклад 2:
Такі фігури, що таять у соб і таємну силу, пішли від грецьких мудреців: emblemata, hieroglyphica А у Біблії називаються: чудеса, знамення, путі, сліди, тінь, стіна, двері, віконце, образ, межа, печать, посудина, місце, дім, місто, престол, кінь, херувим, тобто колісниця, й ін… Вони і с скотина, звірі, птахи, чисті й нечисті, а Біблія є ковчег і рай божий, простіше кажучи – звіринець. “Насадив господь Бог рай у Едемі, на сході”.
— Тютюнник Григорій, “Вир”