Словник Української Мови
Буква
1. Чоловік, який за повір’ями, володіє надприродними силами, здатний спілкуватися з нечистою силою і чаклунством впливати на людей, події або явища природи; чарівник, чаклун.
2. Переносно: людина, яка своєю майстерністю, талантом чи вмінням викликає захоплення, здається наділеною особливою, майже магічною силою (наприклад, у мистецтві, ремеслі).
Приклад 1:
Мужики, зная меня лично и зная мою разбойничью славу, которая была сопряжена со слухами, будто [я] колдун, не хотели вязать меня, но я бросил пистолет в голову жиду-предателю и в сопровождении мужиков пошел на панский двор. На дворе уже меня связали по приказанию графини и заперли в знакомый уже мне погреб.
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”