коханнячко

1. Зменшувально-пестливе від слова “кохання”, що виражає ніжне, тепле, інтимне почуття глибокої прихильності, любові, часто з відтінком захоплення або звернення до коханої людини.

2. (У прямому зверненні) Вживається як ласкаве, пестливе звертання до дорогої, коханої людини (переважно жінки або дитини).

Приклади вживання

Приклад 1:
— Що-то воно, як цікава тема — коханнячко, — посміхнувся він коло дверей і иншим тоном докинув: — Так-то, вельмишановний! Життя — не танц-клас, йому годі награвати — два кроки праворуч, два кроки ліворуч… Моє шанування!
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Частина мови: іменник (однина) |