кокетний

1. Який намагається сподобатися, привернути увагу своєю зовнішністю, поведінкою або манерою поводження, часто з легким відтінком грайливості та жіночності; властивий кокетці.

2. Який виражає кокетство, свідчить про бажання сподобатися; такий, що манить, приваблює своєю витонченістю, вигадливістю або милою недбайливістю (про вигляд, посмішку, жест, одяг тощо).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: прикметник () |