Словник Української Мови
Буква
1. Жінка, яка прагне привернути до себе увагу, подобатися, зазвичай використовуючи легку, грайливу поведінку, витонченість у вбранні та манірах.
2. Частина жіночого одягу (блузки, сукні тощо) у верхній передній частині, що охоплює груди та шию, часто прикрашена мереживом, вишивкою або іншими декоративними елементами.
Приклад 1:
Проста жінка-селянка, що кохатиме його, не буде порожня кокетка, не буде зраджувати його з провізорами і влесливими урядовцями, вона дбатиме за його маленьке господарство, за його спокій, і він зможе написати ще багато хороших речей. Він просить брата Варфоломія одружити його з селянською дівчиною Харитею Довгополенковою, що її він бачив, перебуваючи на Україні.
— Тютюнник Григорій, “Вир”