коіндукованість

Значення

1. (Фізика) –

   У фізиці — властивість двох або більше електричних кіл, за якої зміна сили струму в одному контурі викликає виникнення електрорушійної сили (ЕРС) в іншому контурі або контурах внаслідок електромагнітної індукції.

2. (Фізика) –

   У техніці — параметр, що характеризує ступінь такого електромагнітного зв’язку між індуктивно пов’язаними котушками або контурами, зазвичай вимірюваний у генрі (Гн).

Правопис та відмінювання