кофакторний

1. (біохімія) Пов’язаний із кофактором — небілковою сполукою (наприклад, іоном металу або коферментом), яка необхідна для біологічної активності ферменту.

2. (математика) Пов’язаний із кофактором (додатковим мінором) матриці, тобто з мінором певного елемента, взятим із відповідним знаком.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: прикметник () |