кочерга

Залізний або металевий прут із загнутим кінцем та руків’ям, який використовують для розгортання, перемішування палива в печі або вогнищі та виймання жарів.

Розмовна назва людини, яка своїми діями або втручаннями заважає, ускладнює щось, “зачіпляє” інших (зазвичай у стійкому словосполученні “стара кочерга”).

Приклади вживання

Приклад 1:
Мотря одскочила од призьби, кочерга потрапила в Мотрине вікно. Шибка дзенькнула, а дрібне скло посипалось на призьбу.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”

Частина мови: іменник (однина) |