кочегар

[kot͡ʃɛɦɑr] Іменник

Буква:К

Значення

  1. (Техніка) –

    Робітник, який займається паливом (завантаженням, підтриманням вогню, видаленням золи) у топках парових котлів, печей на котельних, суднах, тепловозах, підприємствах тощо.

  2. (Історія) –

    Заст. Той, хто розпалює вогонь у печі, каміні; пічник.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. кочегар, р. кочегара, д. кочегарові, з. кочегара, о. кочегаром, м. кочегарі, к. кочегаре

Походження слова (Етимологія)

Слово «кочегар» походить від російського «кочегар», яке, своєю чергою, є видозміною давнішої форми «*кочегар», похідної від «кочерга». Таким чином, кочегар — це той, хто працює з кочергою, тобто обслуговує піч. Це слово є запозиченням з російської мови, а саме російське слово, ймовірно, пов’язане з праслов’янським *koč’rga, що також дало українське «кочерга», білоруське «качарга» та польське «koczarga».
Споріднені слова:кочерга, піч, топка

Більше записів