коч

1. (історичне) Невелике дерев’яне морське або річкове судно з однією або двома щоглами, здатне долати кригу, що використовувалося в XI–XIX століттях поморами та козаками для плавання по Північному Ледовитому океану, Каспійському, Охотському морях та сибірських річках.

2. (діалектне, переважно західні регіони) Віз із підвищеними, розсувними боковиками для перевезення сіна, соломи, гною; сіничка, грабарка.

Приклади вживання

Приклад 1:
Да що про те ба­ла­ка­ти Ось луч­че пе­рес­коч че­рез рівчак, то ми з то­бою по­ка­же­мо отсьему юна­кові, як б’ються ко­за­ки! Обер­нув Пет­ро ко­ня, розігнавсь – ду­мав як­раз пе­ре­мах­ну­ти,- а кінь ізнов зам’явсь.
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”

Частина мови: іменник (однина) |