кобза

[kobzɑ] Іменник

Буква:К

Значення

  1. Старовинний український струнний щипковий музичний інструмент з корпусом овальної форми, коротким грифом і 4-8 струнами, що використовувався кобзарями для супроводу під час виконання дум, історичних та інших пісень.

  2. Загальна назва ряду українських народних музичних інструментів лютневого типу (наприклад, бандура, торбан), що мають корпус-резонатор і струни.

  3. Переносно: символ української народної пісенно-музичної творчості, кобзарського мистецтва.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. кобза, р. кобзи, д. кобзі, з. кобзу, о. кобзою, м. кобзі, к. кобзо

Більше записів