князик

1. Зменшувально-пестлива форма від слова “князь”, що вказує на молодого князя, сина князя або використовується з почуттям приязні чи іронії.

2. Історична посада у місцевому самоврядуванні Галицької землі (наприклад, у місті Дрогобич) у XIV–XV століттях; голова міської громади, обирався міщанами.

3. Рідкісна назва рослини з родини гвоздикових, відомої також як “гвоздика бородата” або “турецька гвоздика” (Dianthus barbatus).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |