Словник Української Мови
Буква
1. Зменшувально-пестливе від слова “князь”, що вказує на молодого князя, сина князя або незначного володаря.
2. Переносно: про людину, яка веде себе пихато, наче князь, або про того, хто вважає себе паном, ватажком у певному колі.
3. У архітектурі: невеликий гострий виступ, верхівка, завершення чогось (наприклад, скелі, даху, гори).
Приклад 1:
Смутна Амата пір’я драла, Слізки ронила і вздихала, Що Турн-князьок не буде зять; Кляла Лавини родини, Кляла кумів, кляла хрестини, Та що ж? – против ріжна не прать.
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 2:
Таніський князьок Петубастис проголосив себе фараоном, заснувавши XXIII династію, що існувала паралельно з Невдовзі Єгипет став жертвою чергових завойовників — кушитів.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”