ключниця

1. Жінка, яка має на зберіганні ключі від усіх приміщень маєтку, замку, монастиря тощо та відповідає за порядок у них; економка.

2. Застаріла назва жіночої посади в готелі або на підприємстві, особа якої відповідала за зберігання та видачу ключів від номерів або службових приміщень (наприклад, коридорна).

3. Рідкісне, застаріле значення: шафа, скриня або спеціальна вішалка для зберігання ключів.

Приклади вживання

Приклад 1:
Ключниця чи… Назар. Та й та, й друга.
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”

Приклад 2:
Ключниця немов догадалась, винесла з льоху два кошики яблук i всiх частувала. Тимчасом Гуща скiнчив.
— Самчук Улас, “Марія”

Приклад 3:
Не схотiли ключниця i хурман, їх не тримали. Двiр помалу пустiв.
— Самчук Улас, “Марія”

Частина мови: іменник (однина) |