Значення
-
Робоча частина холодної зброї (шаблі, меча, кинджала тощо), що являє собою загострену з одного або двох боків сталеву смугу з лезом.
-
Робоча частина деяких інструментів (наприклад, ножа, рубанка, стамески), споряджена лезом для різання, обробки матеріалів.
-
У техніці — деталь, пластина певної форми, що входить у паз або отвір для з’єднання, кріплення чи регулювання (наприклад, клин у механізмі).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. клинок, р. клинка, д. клинкові, з. клинок, о. клинком, м. клинкові, к. клинку