Значення
-
Предмет, який вставляють у рот або прикріпляють до рота, щоб запобігти крику, розмові або укусам.
-
Пристрій у вигляді дерев’яної або металевої палички з мотузками, що вкладається в рот тварині (наприклад, коневі) для її обуздання під час лікування чи ковзання.
-
У техніці — деталь, заслінка або клапан для тимчасового перекриття отвору, труби тощо.
-
У переносному значенні — будь-яка заборона або обмеження на вільне висловлювання думок, цензура.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. кляп, р. кляпа, д. кляпові, з. кляп, о. кляпом, м. кляпі, к. кляпе
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘кляп’ в українській мові означає ‘чіп’ або ‘затичка’. Воно походить від праслов’янського *klępъ, що первісно означало ‘зібгане’, і пов’язане з дієсловом klękati ‘згинатися’. Це зводиться до індоєвропейського кореня *kel- зі значенням ‘гнути’. Також існує зіставлення з праслов’янським *klap-, звідки походять українське ‘кло́поть’ та чеське ‘klápet’ (тулуб, колода). Споріднені слова в інших слов’янських мовах: російське ‘кляп’, білоруське ‘кляп’.