Словник Української Мови
Буква
1. Ручка, за яку беруться рукою, щоб відчинити або зачинити двері, вікно тощо; дверна ручка.
2. Пристрій у вигляді металевої пластини з ручкою, що повертається навколо осі, для відчинення дверей, вікон; замок такого типу.
3. Заст. Гачок, засув, защіпка для чогось.
Приклад 1:
То була клямка з якихось, раніше ним не бачених, дверей. Від дотику його губів двері ледь прочинилися.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
I все, i клямка. “В цiм твоя ме‑жа”.
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”