1. Духовна особа християнської церкви, особливо в католицизмі та православ’ї; священнослужитель.
2. У широкому значенні — людина, яка посвятила себе служінню в релігійній громаді та носить духовний сан.
клірик
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Це саме бачив і Домінік Донікевич, клірик». Не можу я брехати, що він зовсім не цікавив мене.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”
Частина мови: іменник (однина) |