Словник Української Мови
Буква
1. Окрема дощечка зі звивистими краями, що використовується для складання бічних стінок дерев’яних бондарних виробів (бочок, діжок, кадок).
2. Дійові особи (персонажі) в українських народних колядках та щедрівках, які символічно приходять у гості до господарів під час свят.
3. Рідкісна назва для заклепки — металевого кріпильного елемента у вигляді стрижня з головкою.
Приклад 1:
І хоч того епітета вжив напівбожевільний і анекдотичний «реформатор» роду людського Нармахнар, він же міщанин з села Вчорашнього — Малахій Стаканчик, якому заскочила клепка за клепку від «голубих мрій» та від чемного до нього ставлення швейцарів «пролетарського Олімпу», але та характеристика робітничого класу Андрієві заімпонувала. Г е г е м о н и!
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”