клановець

1. Член клану, родової чи племінної спільноти, що характеризується внутрішньою єдністю, взаємодопомогою та часто суворою ієрархією.

2. У політичному та соціальному контексті — представник впливової групи (клану), об’єднаної спільними інтересами, родинними, земляцькими чи корпоративними зв’язками, яка прагне зберегти та примножити свою владу і ресурси, часто всупереч загальним інтересам суспільства.

3. У західній культурі, зокрема в Шотландії, — нащадок або член історичного роду (клану), що має спільне прізвище, символіку (тартан) та визнає авторитет вождя.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |