1. (розм.) Поводитися непостійно, нерішуче; вагатися, зволікати.
2. (розм.) Чинити опір, нехтувати, нехтуватися, не підкорятися.
хвинтитися
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: дієслово () |
Древослів
Словник Української Мови
Словник Української Мови
Буква
1. (розм.) Поводитися непостійно, нерішуче; вагатися, зволікати.
2. (розм.) Чинити опір, нехтувати, нехтуватися, не підкорятися.
Відсутні