хутір

1. Невелике селище, окреме поселення з одним або кількома дворами, часто ізольоване від інших населених пунктів, характерне для українських степових регіонів, зокрема Запоріжжя та Слобожанщини.

2. Відокремлена садиба, ферма або маєток з господарськими будівлями, розташована поза межами села чи селища.

3. У широкому вжитку — невеликий населений пункт сільського типу.

4. Історично — окремий земельний наділ із садибою поза сільською громадою, вид поселення та землекористування в Російській імперії після скасування кріпосного права.

Приклади:

Відсутні