Значення
-
Невелике селище, окреме поселення з одним або кількома дворами, часто ізольоване від інших населених пунктів, характерне для українських степових регіонів, зокрема Запоріжжя та Слобожанщини.
-
Відокремлена садиба, ферма або маєток з господарськими будівлями, розташована поза межами села чи селища.
-
У широкому вжитку — невеликий населений пункт сільського типу.
-
Історично — окремий земельний наділ із садибою поза сільською громадою, вид поселення та землекористування в Російській імперії після скасування кріпосного права.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. хутір, р. хутора, д. хуторові, з. хутір, о. хутором, м. хуторі, к. хуторе
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘хутір’ в українській мові означає невелике відокремлене селянське господарство або поселення. Його походження не зовсім ясне. Існує кілька гіпотез: можливо, воно запозичене з угорської мови, де ‘határ’ означає ‘кордон, межа’, або з давньоверхньонімецької, де ‘hunari’ означало ‘округ, село’. Також є припущення про арабське походження, але воно викликає сумніви. В українській мові від цього слова утворені різні похідні, як-от ‘хуторище’ (місце, де був хутір), ‘хуторянин’ (мешканець хутора) тощо.