Значення
-
Представник стародавнього неіндоєвропейського народу, що мешкав у Північній Месопотамії та прилеглих областях (сучасні південна Туреччина, північна Сирія, північний Ірак) у період приблизно з III по кін. II тисячоліття до н. е., який створив державу Мітанні.
-
Мова цього народу, що належить до окремої гілки хуррито-урартської сім’ї та не має споріднених мов, зафіксована в клинописних текстах (переважно II тисячоліття до н. е.).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. хурріт, р. хурроту, д. хурротові, з. хурріт, о. хурротом, м. хурроті, к. хурроте