1. (в архітектурі) Про тип християнського храму, в основі плану якого лежить грецький (рівнокінцевий) хрест, а центральна частина перекрита куполом на вітрилах і підпружних арках, що спираються на чотири стовпи; характерний для візантійської та давньоруської сакральної архітектури.
хрестово-купольний
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: t.d. () |