Значення
-
Який має право ходити, пересуватися певним маршрутом або територією, зазвичай у контексті історичних професій чи обов’язків (наприклад, про купця, який мав дозвіл на торгівлю в певному місті чи місцевості).
-
У Київській Русі та Великому князівстві Литовському — назва посадникового урядовця, який здійснював судово-адміністративні функції, об’їжджаючи підвладну територію (наприклад, для розгляду справ, збору податей).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я хожаллю, ти хожаллєш, він хожаллє, ми хожаллємо, ви хожаллєте, вони хожаллють