Філософська концепція, що розглядає світ та його складові як цілісні системи, де ціле є первинним і більшим за суму своїх частин, а властивості будь-якого елемента можуть бути зрозумілі лише в контексті його взаємозв’язків з цілим.
Підхід або методологія в науці, медицині, психології тощо, що акцентує на необхідності цілісного, комплексного розгляду об’єкта дослідження чи лікування, з урахуванням усіх його аспектів та взаємозв’язків з навколишнім середовищем.