Значення
-
Філософська концепція, що розглядає світ та його складові як цілісні системи, де ціле є первинним і більшим за суму своїх частин, а властивості будь-якого елемента можуть бути зрозумілі лише в контексті його взаємозв’язків з цілим.
-
Підхід або методологія в науці, медицині, психології тощо, що акцентує на необхідності цілісного, комплексного розгляду об’єкта дослідження чи лікування, з урахуванням усіх його аспектів та взаємозв’язків з навколишнім середовищем.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. холізм, р. холізму, д. холізмові, з. холізм, о. холізмом, м. холізмі, к. холізме