Значення
-
(іст.) У Київській Русі та Великому князівстві Литовському — особа, яка за дорученням князя, суду чи інших установ здійснювала оголошення, скликала людей, виконувала поліцейські та судові доручення (наприклад, виклик до суду, оголошення указів).
-
(заст.) Гонець, розсильний, слуга для передачі повідомлень або виконання дрібних доручень.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. ходебщик, р. ходебщика, д. ходебщикові, з. ходебщика, о. ходебщиком, м. ходебщикові, к. ходебщику