ходебщик

1. (іст.) У Київській Русі та Великому князівстві Литовському — особа, яка за дорученням князя, суду чи інших установ здійснювала оголошення, скликала людей, виконувала поліцейські та судові доручення (наприклад, виклик до суду, оголошення указів).

2. (заст.) Гонець, розсильний, слуга для передачі повідомлень або виконання дрібних доручень.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |