Значення
-
(у мовознавстві) Стояння двох голосних звуків поруч у межах слова або на стику двох слів, що утворює небажану для вимови фонетичну послідовність (наприклад, у словосполученні “на алеї”).
-
(у літературознавстві та поетиці) Перерва, пропуск, розрив у звуковому або ритмічному ланцюжку вірша, що виникає при зіткненні голосних на стику слів.
-
(у широкому вживанні, книжн.) Перерва, пауза, проміжок у часі в якомусь безперервному процесі, діяльності, подіях (наприклад, творчий хіатус).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. хіатус, р. хіатуса, д. хіатусові, з. хіатус, о. хіатусом, м. хіатусі, к. хіатусе