хекання

Значення

1. У фонетиці: артикуляційна дія, що полягає у вимові придихового звука [h] (глухого гортанного фрикативного), характерного для української, білоруської та деяких інших мов на відміну від вибухового [g].

2. У лінгвістиці та діалектології: одна з основних фонетичних ознак, що розрізняє говірки та наріччя, а саме — наявність у вимові придихового [h] замість вибухового [g] (напр., «гуска» — «гуска»).

3. У мовленні: характерна вимова звука [h], що сприймається як ознака певного акценту або говірки.

Правопис та відмінювання