хазяй

1. Власна назва персонажа української міфології, духа-господаря, який, за народними уявленнями, опікується господарством, допомагає у роботі, але може й шкодити, якщо його розгнівати; домовик.

2. (у фольклорі та художніх творах) Уособлення, образ господаря, власника, часто з відтінком іронії або жарту.

3. (діал., рідк.) Той, хто веде господарство; господар, домовласник.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |