харцизник

1. Розбишака, грабіжник, розбійник, особливо кінний.

2. Завзятий, відчайдушний, удалий чоловік, схильний до ризикованих вчинків або пригод; часто — козак, лицар.

3. Уживається як похвальне або жартівливе прізвисько щодо спритного, меткого, вправного у чомусь чоловіка.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |