харлацтво

[xɑrlɑt͡stʋo] Іменник

Буква:Х

Значення

  1. Погордлива назва українського козацтва, що вживалася в офіційних документах Речі Посполитої та у творчості деяких польських авторів XVI–XVII століть.

  2. У переносному значенні — розбещена, недисциплінована, злочинна ватага; також — розбійництво, бандитизм.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. харлацтво, р. харлацтва, д. харлацтву, з. харлацтво, о. харлацтвом, м. харлацтві, к. харлацтво

Більше записів