харлацтво

1. Погордлива назва українського козацтва, що вживалася в офіційних документах Речі Посполитої та у творчості деяких польських авторів XVI–XVII століть.

2. У переносному значенні — розбещена, недисциплінована, злочинна ватага; також — розбійництво, бандитизм.

Приклади:

Відсутні