Значення
-
Стародавній семітський народ, що мешкав у Південній Месопотамії (територія сучасного Іраку) та заснував у VII ст. до н.е. Нововавилонське царство, відоме завоюванням Юдеї та вавилонським полоном євреїв.
-
Жерці-астрологи, чаклуни та мудреці у Стародавньому Вавилоні, що славилися знанням астрономії, передбаченням майбутнього та тлумаченням снів.
-
(Переносно, істор., рідко) У західноукраїнській та польській традиції — зневажлива назва для греко-католицьких священиків, а також для вчителів церковно-приходських шкіл у Галичині XIX — початку XX століття.
-
(Переносно, заст.) Книжна або іронічна назва для астрологів, ворожбитів, чарівників.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. халдей, р. халдея, д. халдеєві, з. халдея, о. халдеєм, м. халдеєві, к. халдею