1. Стародавній семітський народ, що мешкав у Південній Месопотамії (територія сучасного Іраку) та заснував у VII ст. до н.е. Нововавилонське царство, відоме завоюванням Юдеї та вавилонським полоном євреїв.
2. Жерці-астрологи, чаклуни та мудреці у Стародавньому Вавилоні, що славилися знанням астрономії, передбаченням майбутнього та тлумаченням снів.
3. (Переносно, істор., рідко) У західноукраїнській та польській традиції — зневажлива назва для греко-католицьких священиків, а також для вчителів церковно-приходських шкіл у Галичині XIX — початку XX століття.
4. (Переносно, заст.) Книжна або іронічна назва для астрологів, ворожбитів, чарівників.